- зайнятий
- —————————————————————————————за́йнятийдієприкметник
Орфографічний словник української мови. 2005.
зайнятий
Смотреть что такое "зайнятий" в других словарях:
зайнятий — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до зайняти. || за/йнято, безос. присудк. сл. 2) у знач. прикм.Який займається (див. займатися I) ким , чим небудь. 3) у знач. прикм. Який не має вільного часу … Український тлумачний словник
вільний — а, е. 1) Ніким не гноблений, не поневолюваний; незалежний, самостійний. •• Ві/льне мі/сто за середньовіччя – місто, що звільнилося від влади феодала й користувалося правами самостійної держави. Ві/льні лю/ди в царській Росії – особливий стан… … Український тлумачний словник
місце — я, с. 1) Простір земної поверхні, зайнятий або який може бути зайнятий ким , чим небудь. || чого, яке. Простір, пункт, де що небудь розміщене, відбувається тощо. || Певний пункт, площина, признач. для кого , чого небудь. || Певна площина,… … Український тлумачний словник
вільний — I 1) (який не знає неволі, рабства; не гноблений, не поневолений; не підпорядкований); розкріпачений іст., вільновідпущений іст. (звільнений від кріпацтва, рабства); розкутий поет. (звільнений від пут, неволі, рабства) Пор. незалежний 1) 2) (не… … Словник синонімів української мови
місце — I (простір, зайнятий / який може бути зайнятий кимсь / чимсь), місц[т]ина II ▶ див. місцевість I, посада, пункт 1) … Словник синонімів української мови
порожній — I (нічим не заповнений; ніким / нічим не зайнятий), пустий, вільний; незайнятий; спорожнілий, спорожнений, спустілий (який раніше був зайнятий, заповнений кимсь / чимсь); голий (перев. про місцевість не вкритий рослинністю, будівлями тощо) II ▶… … Словник синонімів української мови
автотранспортник — а, ч. Працівник, зайнятий в автомобільному транспорті … Український тлумачний словник
агрегатник — а, ч. Робітник, зайнятий складанням, налагодженням або ремонтом яких небудь агрегатів … Український тлумачний словник
байталуватий — а, е, зах. 1) Невправний, незграбний. 2) Не зайнятий ділом, ледачий … Український тлумачний словник
бездільний — I а, е. 1) Який не хоче або не має потреби працювати. 2) Не зайнятий роботою; бездіяльний, пасивний. II див. бездольний … Український тлумачний словник
